| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Витрати на позики, що прямо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу капіталізуються протягом будівництва до моменту, коли активи стають придатними до їх запланованого використання (комерційного виробництва). У разі, якщо позика отримана спеціально для фінансування проекту, понесені процентні витрати капіталізуються як частина вартості створеного активу. У разі наявності у короткостроковому періоді надлишкових фінансових ресурсів від отриманої позики, дохід, що виникає від цих коштів капіталізується та зменшує суму капіталізованих витрат за цією позикою. У разі, коли використані на фінансування конкретного проекту кошти складають частину позик загального призначення, сума відсотків до капіталізації розраховується з використанням середньозваженої ставки всіх пов’язаних з проектом відсоткових позик Товариства за період. Всі інші витрати на позику відносяться до витрат періоду, коли вони понесені.
Витрати на позики складаються з процентних та інших витрат, що несе Товариство у зв’язку з отриманням позики. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток нараховується за методом зобов’язань станом на балансову дату по всіх тимчасових різницях між податковою базою активів і зобов’язань та їх балансовою вартістю, відображеною для цілей фінансової звітності.
Відстрочені податкові зобов’язання визнаються по всіх оподатковуваних тимчасових різницях, за винятком:
- ситуацій, коли відстрочене податкове зобов’язання виникає від первісного визнання гудвілу, активу чи зобов’язання від господарської операції, яка не є об’єднанням підприємств, та під час здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський, ні на оподатковуваний прибуток або збиток; та
- щодо оподатковуваних тимчасових різниць, пов’язаних з інвестиціями в спільні підприємства, коли можна контролювати час сторнування тимчасової різниці, й існує ймовірність, що тимчасова різниця не буде сторнована в найближчому майбутньому.
Відстрочені податкові активи визнаються щодо всіх неоподатковуваних тимчасових різниць та перенесених на наступні періоди невикористаних податкових активів і невикористаних податкових збитків, у сумі майбутнього ймовірного оподатковуваного прибутку, проти якого можна використати неоподатковувані тимчасові різниці, а також перенесені на наступні періоди невикористані податкові активи та невикористані податкові збитки, за винятком:
- ситуацій, коли відстрочений податковий актив, пов’язаний з неоподатковуваними тимчасовими різницями від первісного визнання активу чи зобов’язання в господарській операції, що не є об’єднанням підприємств, та під час здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток); і
- щодо всіх неоподатковуваних тимчасових різниць пов’язаних з інвестиціями в спільні підприємства, за винятком ситуацій, коли існує ймовірність, що тимчасова різниця буде сторнована в найближчому майбутньому, і буде отриманий оподатковуваний прибуток, до якого можна застосувати тимчасову різницю.
На кожну звітну дату Товариство переглядає балансову вартість відстрочених податкових активів і зменшує їх балансову вартість, якщо більше не існує ймовірності одержання достатнього оподатковуваного прибутку, що дозволив би реалізувати частину або всю суму такого відстроченого податкового активу. Невизнані раніше відстрочені податкові активи переоцінюються Товариством на кожну дату балансу і визнаються тоді, коли виникає ймовірність одержання в майбутньому оподатковуваного прибутку, що дає можливість реалізувати відстрочений податковий актив.
Відстрочені податкові активи та зобов’язання визначаються за податковими ставками, застосування яких очікується у році, в якому відбудеться реалізація активу чи погашенні зобов’язання, на основі діючих або оголошених (і практично прийнятих) на дату балансу податкових ставок і положень податкового законодавства.
Відповідно до положень Податкового кодексу України ставка податку на прибуток з 1 січня 2022 р. - 18%.
Відстрочений податок, що стосується статей, визнаних безпосередньо у капіталі, визнається у складі іншого сукупного доходу в звіті про сукупний дохід.
Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання підлягають взаємозаліку при наявності повного юридичного права зарахувати поточні податкові активи в рахунок поточних податкових зобов’язань, що виникають у одного суб’єкта господарювання та в межах компетенції одного податкового органу. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Товариство оцінює зобов’язання за виплатами після виходу на пенсію та іншими виплатами працівникам на основі актуарних припущень , які включають найкращі оцінки щодо змінних величин, які визначають кінцеву вартість виплат після виходу на пенсію та інших виплат працівникам відповідно до Колективного договору. Теперішня вартість зобов’язання за виплатами працівникам залежить від цілої низки факторів, які визнаються на актуарній основі із використанням низки припущень. Основні припущення, які використовуються під час визначення витрат на пенсії включають ставку дисконтування та очікуване збільшення рівня заробітної плати. Будь які зміни у цих припущеннях вплинуть на балансову вартість забезпечення на виплати працівникам |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Товариство оцінює фінансові інструменти (похідні інструменти) та нефінансові активи (основні засоби та інвестиційну нерухомість) за справедливою вартістю.
Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана при продажу активу чи сплачена при передачі зобов’язання у ході звичайної угоди між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка передбачає, що угода з метою продажу активу чи зобов’язання здійснюється на ринку, який є основним для даного активу чи зобов’язання, чи при відсутності основного ринку, на ринку, який є найбільш вигідним у відношенні до даного активу чи зобов’язання.
У Товариства має бути доступ до основного чи найбільш вигідного ринку.
Справедлива вартість активу чи зобов’язання оцінюється з використанням допущень, які використовуються учасниками ринку при встановленні ціни на актив чи зобов’язання за умовою, що учасники ринку діють у своїх найкращих економічних інтересах.
Оцінка справедливої вартості нефінансового активу приймає до уваги можливість учасника ринку генерувати економічні вигоди або з метою найкращого чи найбільш ефективного використання активу, чи з допомогою продажу іншому учаснику ринку, який би використовував даний актив найкращим чи найбільш ефективним способом.
Усі активи чи зобов’язання, які оцінюються за справедливою вартістю чи справедлива вартість яких розкривається у фінансовій звітності, класифікуються за ієрархією справедливої вартості на підставі даних найбільш низького рівня, який є значним для оцінки справедливої вартості в цілому:
Рівень 1 – Цінові котирування активних ринків для ідентичних активів чи зобов’язань
Рівень 2 – Модель оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, які віднесено до найбільш низького рівня, є прямо чи побічно спостерігаються на ринку
Рівень 3 – Моделі оцінки, у яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, які віднесено до найбільш низького рівню ієрархії, не спостерігаються на ринку. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у функціональній валюті за курсом, що діє дату здійснення операції (на дату визнання активів). Монетарні активи і зобов’язання, виражені в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсом, що діє дату балансу. Всі курсові різниці, що виникають від такого перерахунку, відображаються у прибутках та збитках. Немонетарні статті, які оцінюються за первісною вартістю в іноземній валюті, обліковуються за курсом, діючим на початок дня дати їх виникнення.
Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, обліковуються за курсом, що діє на дату визначення справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Ця фінансова звітність складена в національній валюті України, яка є функціональною валютою та валютою подання звітності. Усі суми, відображені у фінансовій звітності подаються в тисячах гривень. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Товариство проводить оцінку наявності ознак можливого зменшення корисності активів. За наявності таких ознак або при необхідності проведення щорічного тестування Товариство визначає суму відшкодування активу. Сума відшкодування активу є більшою із двох величин: справедливої вартості активу або одиниці, що генерує грошові потоки, за мінусом витрат на реалізацію і цінності від його використання.
Сума відшкодування активу визначається для кожного окремого активу, якщо цей актив генерує надходження коштів і таке надходження коштів, в основному, не залежить від інших активів або груп активів.
Коли балансова вартість активу чи одиниці, що генерує грошові потоки, перевищує суму його відшкодування, вважається, що корисність активу зменшилася, і його вартість списується до суми відшкодування. При оцінці вартості використання, очікувані грошові потоки дисконтуються до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподатковування, що відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі й ризики властиві цьому активу. При визначені справедливої вартості за мінусом витрат на реалізацію, використовується відповідна модель оцінки.
Збитки від зменшення корисності визнаються у прибутках та збитках, окрім майна попередньо переоціненого, вартість переоцінки якого відображалась у власному капіталі. У цьому випадку зменшення корисності активів визнається у власному капіталі (зменшення резерву переоцінки) у сумі, що не перевищує суму попередньої дооцінки.
На кожну звітну дату здійснюється оцінка наявності ознак того, що збиток від зменшення корисності, визнаний щодо активу раніше, вже не існує, або зменшився. При наявності таких ознак Товариство оцінює суму відшкодування активу. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, сторнується в тому випадку, якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми відшкодування активу з моменту визнання останнього збитку від зменшення корисності. У такому випадку балансова вартість активу збільшується до суми його відшкодування. Збільшена балансова вартість активу внаслідок сторнування збитку від зменшення корисності не повинна перевищувати балансову вартість (за мінусом амортизації), яку б визначили, якщо збитки від зменшення корисності активу не визнались в попередні роки. Сторнування збитку від зменшення корисності визнається у прибутках та збитках за винятком випадків, коли актив відображається за переоціненою вартістю. У таких випадках сторнування відображається як дооцінка. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Визначення того, чи є угода орендою, або чи містить вона ознаки оренди, ґрунтується на аналізі змісту угоди. При цьому на дату початку угоди потрібно встановити, чи залежить її виконання від використання конкретного активу або активів, і чи переходить право користування активом у результаті цієї угоди. На початку строку оренди Товариство як орендар визнає актив з права використання та орендне зобов'язання щодо оренди терміном більше 12 місяців та з вартістю орендованого активу, що перевищує межу 5,000 доларів за офіційним обмінним курсом НБУ на дату укладання договору.
Товариство, як орендодавець, класифікує оренду як фінансову за наявності таких ознак:
∙ оренда передає орендареві право власності на базовий актив, наприкінці строку оренди;
∙ орендар має можливість придбати базовий актив за ціною, що, як очікується, буде достатньо нижчою за справедливу вартість на дату, коли можливість може бути реалізовано, щоб існувала обґрунтована впевненість на дату початку дії оренди в тому, що можливість буде реалізовано;
∙ строк оренди становить більшу частину строку економічної експлуатації базового активу, навіть якщо право власності не передається;
∙ на дату початку дії оренди теперішня вартість орендних платежів дорівнює принаймні в основному всій справедливій вартості базового активу та
∙ базовий актив має такий спеціалізований характер, що тільки орендар може використовувати його, не здійснюючи значних модифікацій.
Вся інша оренда класифікується Товариством як операційна щодо орендних угод, в яких Товариство виступає в якості орендодавця.
Товариство не розрізняє операційну та фінансову оренду за угодами, в яких воно виступає в якості орендаря, оскільки МСФЗ 16 передбачає уніфікований облік орендних операцій, в яких Товариство виступає в якості орендаря. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Оцінка запасів здійснюється Товариством на трьох етапах руху запасів у виробничому циклі підприємства:
- при надходженні запасів;
- при вибутті запасів;
- на дату складання фінансової звітності.
Придбані( отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість запасів є собівартістю запасів, яка складається з ціни придбання, суми ввізного мита та суми інших податків, витрат на транспортування, вартості робіт з навантаження та розвантаження, інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вини придатні для використання у запланованих цілях.
При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку проводити за методом ФІФО, оцінка вибуття для незавершеного виробництва, напівфабрикатів та готової продукції здійснюється за методом середньозваженої собівартості.
На дату балансу в бухгалтерському обліку підприємства запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: за собівартістю чи чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію.
Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу:
- очікувана ціна їх продажу знизилася;
- продукція (товари) залежалися і не користуються попитом у покупців;
- продукція (товари) частково втратили свою первісну вартість;
- запаси іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
Уцінка вартості запасів здійснюється шляхом створення резерву (забезпечення) знецінення запасів.
Нарахування резерву здійснюється на кінець кожного звітного періоду, виходячи з оцінки чистої вартості реалізації.
Для цілей аналізу наявності знецінення запасів вони поділяються на дві категорії:
категорія 1 – запаси ціни реалізації яких є відносно доступними. Для розрахунку чистої вартості реалізації використовуються найбільш надійні ресурси, які є в наявності на дату оцінки: прайс-листи, тарифи, економічні огляди, дані аукціонів тощо. При цьому враховуються події після звітної дати, які надають додаткову інформацію про умови, які існували на кінець звітного періоду. У разі отримання інформації про реалізацію (чи майбутню реалізацію) запасів по ціні нижче собівартості, такі запаси знецінюються до чистої вартості реалізації на дату балансу.
категорія 2 – запаси за якими досить складно знайти у вільному доступі ринкові ціни. Виявленням товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці за категоріями паливно-мастильних матеріалів, проволоки, заготовки та лому, а також проведенням їх уцінки займаються постійно діючі комісії по оцінці вартості.
Чиста вартість реалізації сировини та матеріалів, які використовуються в процесі виробництва готової продукції, базується на ринковій ціні реалізації цієї готової продукції.
Якщо на дату складання фінансової звітності собівартість запасів перевищує чисту вартість реалізації, Товариство здійснює знецінення запасів. Знецінення запасів визначається за кожним номенклатурним номером. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Після первинного визнання за собівартістю основні засоби оцінюються за справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності.
Переоцінка здійснюється достатньо часто для того, щоб уникнути суттєвих розбіжностей між справедливою вартістю переоціненого активу та його балансовою вартістю. При проведенні переоцінки основних засобів, накопичена амортизація елімінується проти первісної вартості об’єкту і така чиста вартість порівнюється із переоціненою вартістю об’єкта.
Збільшення балансової вартості, що виникає внаслідок переоцінки, відноситься до іншого сукупного доходу та накопичується в складі резерву з переоцінки в складі власного капіталу в балансі, за винятком сум, що компенсують зменшення вартості активу, раніше відображеного у прибутках та збитках. В цьому випадку сума збільшення вартості такого активу відображається у прибутках та збитках. Зменшення балансової вартості відображається у звіті про сукупний дохід за винятком випадків, коли зменшення балансової вартості компенсує попередні збільшення балансової вартості цих же активів і відображається через зменшення резерву переоцінки. Дооцінка основних засобів списується на нерозподілений прибуток одночасно з використанням об'єкта основних засобів пропорційно нарахованій амортизації. Після вибуття активу відповідна сума, включена до резерву переоцінки, переноситься до складу нерозподіленого прибутку.
Первісна вартість основного засобу складається з ціни придбання або вартості будівництва, інших прямих витрат для введення активу в експлуатацію, витрат на позики та очікуваних витрат на виведення активу з експлуатації. Ціна купівлі або вартість будівництва основного засобу являє собою суму сплачених коштів та справедливу вартість іншої винагороди, понесеної в ході придбання основного засобу.
Об’єкт основних засобів вибуває після його реалізації або коли одержання економічних вигод від його подальшого використання або вибуття не очікується. Прибутки або збитки, що виникають у зв’язку з вибуттям активу (розраховані як різниця між чистими надходженнями від вибуття активу і його балансовою вартістю) включаються до прибутків та збитків за рік у якому актив був знятий з обліку.
Залишкова вартість, строки корисного використання і методи нарахування амортизації активів аналізуються наприкінці кожного звітного року й коригуються в разі необхідності.
Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом протягом корисного строку використання активу. Амортизація основних засобів розраховується з урахуванням таких термінів корисного використання активів:
Будівлі 5-80 років
Машини та обладнання 3-45 років
Транспортні засоби та інші основні засоби 3-25 років
Інструменти та інвентар 3-28 років
Інші основні засоби 3-25 років
Витрати на капітальні реконструкції та ремонти складаються з вартості активів, що заміщують існуючий, або частини активу, витрат на діагностику та огляд. Коли актив або частина активу, що амортизується окремо, списується та заміщується іншим та, ймовірно, що Товариство в подальшому отримуватиме майбутні економічні вигоди від цього активу, то витрати капіталізуються. Якщо частина активу не обліковується як окремий компонент, то для оцінки балансової вартості заміщеного списаного активу використовується вартість активу, що заміщує існуючий. Усі інші витрати з ремонту відносяться до витрат в тому періоді, коли вони фактично понесені. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнається тоді, коли Товариство має теперішнє зобов’язання (юридичне або конструктивне) внаслідок минулої події, і існує імовірність, що для погашення зобов’язання відбудеться вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і сума зобов’язання може бути достовірно оцінена. В разі існування декількох аналогічних зобов’язань, імовірність вибуття ресурсів під час розрахунків визнається з урахуванням класу зобов’язань загалом. Якщо Товариство передбачає отримання відшкодування деякої частини або всіх резервів, наприклад, за договором страхування, відшкодування визнається як окремий актив, але тільки в тому випадку, коли отримання відшкодування не підлягає сумніву. Витрати, що стосуються резерву, відображаються у звіті про звіті про прибутки та збитки за вирахуванням відшкодування. Якщо сума резерву розраховується з використанням грошових потоків, визначених для погашення існуючого зобов’язання, його балансова вартість є приведеною вартістю таких грошових потоків. |
| Опис облікової політики щодо дочірніх підприємств |
Дочірні підприємства – це підприємства, у яких ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" володіє більше ніж половиною прав голосу або повноваженням визначати фінансову і операційну політику підприємства згідно зі статутом чи договором з метою отримання економічних вигід. Наявність та вплив прав голосу розглядаються при оцінці контролю Товариством над іншим підприємством. В окремій фінансовій звітності Товариство відображає інвестиції в дочірні підприємства за методом участі в капіталі. |