Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Витрати на позики.
Витрати на позики, що прямо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу капіталізуються протягом будівництва до моменту, коли активи стають придатними до їх запланованого використання (комерційного виробництва). У разі, якщо позика отримана спеціально для фінансування проекту, понесені процентні витрати капіталізуються як частина вартості створеного активу. У разі наявності у короткостроковому періоді надлишкових фінансових ресурсів від отриманої позики, дохід, що виникає від цих коштів капіталізується та зменшує суму капіталізованих витрат за цією позикою. У разі, коли використані на фінансування конкретного проекту кошти складають частину позик загального призначення, сума відсотків до капіталізації розраховується з використанням середньозваженої ставки всіх пов’язаних з проек-том відсоткових позик Товариства за період. Всі інші витрати на позику відносяться до витрат періоду, коли вони понесені.
Витрати на позики складаються з процентних та інших витрат, що несе підприємство у зв’язку з отриманням позики. |
Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Податок на прибуток відображений у фінансовій звітності відповідно до положень подат-кового законодавства, що діють або оголошені на звітні дати. Податок на прибуток включає пото-чний та відстрочений податок і визнається у прибутках та збитках, якщо тільки він не стосується операцій, що визнаються в тому ж або іншому періоді у іншому сукупному доходу або у капіталі.
Поточний податок являє собою суму, що, як очікується, має бути сплачена податковим ор-ганам або відшкодована ними виходячи із сум оподатковуваного прибутку чи збитку за поточний та попередні періоди. У 1 півріччі 2021 року ставка податку на прибуток була на рівні 18%. Мене-джмент періодично здійснює оцінку статей, що включені до податкових декларацій, і нараховує, в разі необхідності, забезпечення, в ситуаціях, де можливе неоднозначне тлумачення вимог зако-нодавства.
Відстрочений податок на прибуток нараховується за методом зобов’язань станом на бала-нсову дату по всіх тимчасових різницях між податковою базою активів і зобов’язань та їх балан-совою вартістю, відображеною для цілей фінансової звітності.
Відстрочені податкові зобов’язання визнаються по всіх оподатковуваних тимчасових різ-ницях, за винятком:
- ситуацій, коли відстрочене податкове зобов’язання виникає від первісного визнання гуд-вілу, активу чи зобов’язання від господарської операції, яка не є об’єднанням підприємств, та під час здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський, ні на оподатковуваний прибуток або збиток; та
- щодо оподатковуваних тимчасових різниць, пов’язаних з інвестиціями в спільні підприєм-ства, коли можна контролювати час сторнування тимчасової різниці, й існує ймовірність, що тим-часова різниця не буде сторнована в найближчому майбутньому.
Відстрочені податкові активи визнаються щодо всіх неоподатковуваних тимчасових різ-ниць та перенесених на наступні періоди невикористаних податкових активів і невикористаних податкових збитків, у сумі майбутнього ймовірного оподатковуваного прибутку, проти якого мож-на використати неоподатковувані тимчасові різниці, а також перенесені на наступні періоди неви-користані податкові активи та невикористані податкові збитки, за винятком:
- ситуацій, коли відстрочений податковий актив, пов’язаний з неоподатковуваними тимча-совими різницями від первісного визнання активу чи зобов’язання в господарській операції, що не є об’єднанням підприємств, та під час здійснення операції не впливає ні на бухгалтерський, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток); і
- щодо всіх неоподатковуваних тимчасових різниць пов’язаних з інвестиціями в спільні підприємства, за винятком ситуацій, коли існує ймовірність, що тимчасова різниця буде сторнова-на в найближчому майбутньому, і буде отриманий оподатковуваний прибуток, до якого можна застосувати тимчасову різницю.
На кожну звітну дату консолідована група Товариства переглядає балансову вартість від-строчених податкових активів і зменшує їх балансову вартість, якщо більше не існує ймовірності одержання достатнього оподатковуваного прибутку, що дозволив би реалізувати частину або всю суму такого відстроченого податкового активу. Невизнані раніше відстрочені податкові акти-ви переоцінюються консолідованою групою Товариства на кожну дату балансу і визнаються тоді, коли виникає ймовірність одержання в майбутньому оподатковуваного прибутку, що дає можли-вість реалізувати відстрочений податковий актив.
Відстрочені податкові активи та зобов’язання визначаються за податковими ставками, за-стосування яких очікується у році, в якому відбудеться реалізація активу чи погашенні зо-бов’язання, на основі діючих або оголошених (і практично прийнятих) на дату балансу податко-вих ставок і положень податкового законодавства.
Відповідно до положень Податкового кодексу України ставка податку на прибуток з 1 січня 2021 р. - 18%.
Відстрочений податок, що стосується статей, визнаних безпосередньо у капіталі, визна-ється у складі іншого сукупного доходу в звіті про сукупний дохід.
Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання підлягають взаємоза-ліку при наявності повного юридичного права зарахувати поточні податкові активи в рахунок по-точних податкових зобов’язань, що виникають у одного суб’єкта господарювання та в межах ком-петенції одного податкового органу. |
Опис облікової політики щодо витрат на амортизацію нематеріальних активів |
Нематеріальні активи в основному складаються з програмного забезпечення. Після перві-сного визнання нематеріальні активи обліковуються за собівартістю за вирахуванням накопиче-ної амортизації та накопичених збитків від знецінення. Терміни та методи нарахування амортиза-ції переглядаються на кінець кожного фінансового року.
Амортизація нематеріальних активів розраховується прямолінійним методом протягом очі-куваного терміну корисного використання, що оцінюється для кожного з типів нематеріальних активів окремо і становить від 2 до 9 років. Строки і порядок амортизації нематеріальних активів аналізуються, як мінімум, наприкінці кожного звітного року. Балансова вартість нематеріальних активів переглядається на предмет зменшення корисності, коли події або зміни умов використан-ня вказують на те, що балансова вартість таких активів не може бути відшкодована. |
Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Витрати на заробітну плату, внески до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування, оплачувані річні відпустки та лікарняні, а також негрошові винагороди нарахову-ються у тому році, в якому відповідні послуги надавались працівникам консолідованої групи То-вариства.
Консолідована група Товариства здійснює на користь своїх працівників передбачений за-конодавством єдиний соціальний внесок до пенсійного фонду України. Внесок розраховується як процент від поточної валової суми заробітної плати та відноситься на витрати по мірі його здійс-нення.
Консолідована група Товариства бере участь в обов’язковому державному пенсійному плані із встановленими виплатами, який передбачає достроковий вихід на пенсію працівників , що працюють на робочих місцях зі шкідливими та небезпечними для здоров’я умовами. Згідно з колективними угодами між консолідованою групою Товариства та його працівниками, консолідо-вана група Товариства також має зобов’язання одноразових платежів своїм працівникам після виходу на пенсію за певних умов, а також платежів до ювілейних дат.
Забезпечення, визнане в балансі у зв’язку з пенсійним планом зі встановленими виплата-ми на звітну дату.
Зобов'язання за пенсійним планом із встановленими виплатами розраховуються щороку незалежними актуаріями за методом прогнозованої умовної одиниці. Приведена вартість зо-бов’язання визначається шляхом дисконтування розрахункового майбутнього вибуття коштів із використанням ринкової доходності державних облігацій, строк погашення яких приблизно відпо-відає строку вказаного зобов’язання.
Актуарні прибутки та збитки, які виникають у результаті досвіду внесення коригувань та змін в актуарні припущення, відносяться до інших сукупних доходів того періоду, у якому вони виникають. Витрати на вартість послуг минулих періодів визнаються у складі звіту про прибутки та збитки. |
Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Консолідована група Товариства оцінює фінансові інструменти (похідні інструменти) та нефінансові активи (основні засоби та інвестиційну нерухомість) за справедливою вартістю.
Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана при продажу активу чи сплачена при передачі зобов’язання у ході звичайної угоди між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка перед-бачає, що угода з метою продажу активу чи зобов’язання здійснюється на ринку, який є основним для даного активу чи зобов’язання, чи при відсутності основного ринку, на ринку, який є найбільш вигідним у відношенні до даного активу чи зобов’язання.
У консолідованої групи Товариства має бути доступ до основного чи найбільш вигідного ринку.
Справедлива вартість активу чи зобов’язання оцінюється з використанням допущень, які використовуються учасниками ринку при встановленні ціни на актив чи зобов’язання за умовою, що учасники ринку діють у своїх найкращих економічних інтересах.
Оцінка справедливої вартості нефінансового активу приймає до уваги можливість учасни-ка ринку генерувати економічні вигоди або з метою найкращого чи найбільш ефективного вико-ристання активу, чи з допомогою продажу іншому учаснику ринку, який би використовував даний актив найкращим чи найбільш ефективним способом.
Усі активи чи зобов’язання, які оцінюються за справедливою вартістю чи справедлива ва-ртість яких розкривається у фінансовій звітності, класифікуються за ієрархією справедливої вар-тості на підставі даних найбільш низького рівня, який є значним для оцінки справедливої вартості в цілому:
Рівень 1 – Цінові котирування активних ринків для ідентичних активів чи зобов’язань
Рівень 2 – Модель оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, які віднесено до найбільш низького рівня, є прямо чи побічно спостерігаються на ринку
Рівень 3 – Моделі оцінки, у яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, які віднесено до найбільш низького рівню ієрархії, не спостерігаються на ринку. |
Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Фінансові активи первісно визнаються за справедливою вартістю плюс транзакційні ви-трати. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише тоді, коли існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, і при цьому справедлива вартість визначається за подіб-ними угодами на ринку або методом оцінки, який базується на відкритих ринкових даних
В подальшому фінансові активи оцінюються:
- за амортизованою собівартістю (бізнес – модель Hold to Collect);
- за справедливою вартістю з відображенням змін через інший сукупний дохід - FVOCI (бі-знес – модель Hold to Collect and Sell); або
- за справедливою вартістю з відображенням змін через прибуток або збиток – FVTPL.
З метою визначення класифікації та принципів обліку фінансових активів, консолідована група Товариства проводить класифікаційний тест характеристик контрактних грошових потоків фінансових активів (чи складають контрактні потоки за фінансовими активами лише погашення основної суми та відсотків за активом) та визначає бізнес-модель управлення фінансовими акти-вами.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотри-мання обох зазначених нижче умов:
- фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансо-вих активів для одержання договірних грошових потоків (Hold to Collect); і
- договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Консолідована група Товариства групує свої фінансові активи, що оцінюються за аморти-зованою собівартістю, за наступними категоріями: дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів, інша дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, фінансові інвестиції.
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:
- фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів (Hold to Collect and Sell); і
- договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.
Інвестиції в інструменти капіталу завжди оцінюються за справедливою вартістю. Менедж-мент має право на власний розсуд прийняти безвідкличне рішення про відображення в іншому сукупному доході подальших змін у справедливій вартості інвестиції в інструмент власного капі-талу, який не утримується для продажу.
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається фінансовим активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, коли кон-солідована група Товариства набуває безумовне юридичне право отримати грошові кошти, та оцінюється за справедливою вартістю в момент визнання.
До складу іншої поточної дебіторської заборгованості відноситься заборгованість дебіто-рів, яка не включена в дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, але повинна відображатися у складі оборотних активів.
Визнання фінансового активу (або частини фінансового активу чи частини групи аналогіч-них фінансових активів) припиняється у випадку:
а) закінчення строку дії прав на отримання грошових надходжень від такого активу;
б) якщо консолідована група Товариства передала права на отримання грошових потоків від активу з одночасним прийняттям на себе зобов’язання їх виплатити у повному обсязі третій особі без суттєвих затримок за угодою про передачу, і при цьому:
- консолідована група Товариства також передало в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з володінням активами;
- або консолідована група Товариства не передала та не залишила в основному всі ризи-ки та вигоди володіння активом, але припинило здійснювати його контроль.
Коли консолідована група Товариства передала права на одержання грошових коштів від активів або коли нею укладено угоду про передачу, але при цьому не передані і не утримані пе-реважно всі ризики та вигоди від активу, а також не переданий контроль над активом, актив ви-знається в межах безперервної участі консолідованої групи Товариства в активі. У цьому випадку консолідована група Товариства також визнає пов’язане з цим зобов’язання. Переданий актив та відповідне зобов’язання оцінюються на тій основі, що відображає права та обов’язки, які зали-шаються за консолідованою групою Товариства.
Фінансові активи обліковуються за мінусом резерву під очікувані збитки. У випадку суттє-вого зростання кредитного ризику за фінансовим активом на звітну дату та/або настання безпо-середнього випадку знецінення, консолідована група Товариства розраховує резерв під очікувані кредитні збитки на весь строк дії фінансового активу. Якщо станом на звітну дату кредитний ри-зик за фінансовим інструментом не зазнав суттєвого зростання з моменту первісного визнання, то резерв під очікувані збитки розраховується консолідованою групою Товариства виходячи з 12-місячних очікуваних кредитних збитків зі звітної дати. У випадку, якщо за такими активами контра-ктний строк дії є меншим за 12 місяців, то резерв визначається виходячи з очікуваних збитків про-тягом такого контрактного строку.
Дебіторська заборгованість у фінансовій звітності відображається за мінусом резерву під очікувані кредитні збитки.
Резерв під очікувані кредитні збитки (резерв сумнівних боргів) щодо дебіторської заборго-ваності визначається на дату звітності з застосуванням матричного підходу класифікації дебітор-ської заборгованості у розрізі окремих її видів щодо строків її непогашення з використанням від-повідної ставки відсотка для створення резерву. Ставка резервування для кожного строку непо-гашення визначається на підставі історичної інформації щодо прострочень та списань дебіторсь-кої заборгованості, але також враховує очікувані зміни в погашенні дебіторської заборгованості внаслідок макроекономічних змін, платоспроможності та поведінці дебіторів тощо. Консолідована група Товариства на регулярній основі (принаймні, раз на рік) здійснює аналіз актуальності за-стосованих ставок резервування та, за необхідності, переглядає їх.
У разі наявності ознак знецінення окремих сум дебіторської заборгованості резерв сумнів-них боргів під такі суми розраховується на підставі індивідуального розрахунку, що враховує об-ставини та можливість отримання коштів від цих контрагентів.
Зміна балансової вартості резерву сумнівних боргів відображається у складі інших опера-ційних витрат або доходів (відповідно для збільшення або зменшення резерву протягом звітного періоду). |
Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті при первісному визнанні відображаються у функціональній валюті за курсом, що діє дату здійснення операції (на дату визнання активів). Монетарні активи і зобов’язання, виражені в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсом, що діє дату балансу. Всі курсові різниці, що виникають від такого перерахунку, відображаються у прибутках та збитках. Немонетарні статті, які оцінюються за первісною вартістю в іноземній ва-люті, обліковуються за курсом, діючим на початок дня дати їх виникнення.
Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, обліко-вуються за курсом, що діє на дату визначення справедливої вартості. |
Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату консолідована група Товариства проводить оцінку наявності ознак можливого зменшення корисності активів. За наявності таких ознак або при необхідності прове-дення щорічного тестування консолідована група Товариства визначає суму відшкодування ак-тиву. Сума відшкодування активу є більшою із двох величин: справедливої вартості активу або одиниці, що генерує грошові потоки, за мінусом витрат на реалізацію і цінності від його викорис-тання.
Сума відшкодування активу визначається для кожного окремого активу, якщо цей актив генерує надходження коштів і таке надходження коштів, в основному, не залежить від інших ак-тивів або груп активів.
Коли балансова вартість активу чи одиниці, що генерує грошові потоки, перевищує суму його відшкодування, вважається, що корисність активу зменшилася, і його вартість списується до суми відшкодування. При оцінці вартості використання, очікувані грошові потоки дисконтуються до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподатковування, що відо-бражає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі й ризики властиві цьому активу. При визна-чені справедливої вартості за мінусом витрат на реалізацію, використовується відповідна модель оцінки.
Збитки від зменшення корисності визнаються у прибутках та збитках, окрім майна попере-дньо переоціненого, вартість переоцінки якого відображалась у власному капіталі. У цьому випа-дку зменшення корисності активів визнається у власному капіталі (зменшення резерву переоцін-ки) у сумі, що не перевищує суму попередньої дооцінки.
На кожну звітну дату здійснюється оцінка наявності ознак того, що збиток від зменшення корисності, визнаний щодо активу раніше, вже не існує, або зменшився. При наявності таких оз-нак консолідована група Товариства оцінює суму відшкодування активу. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, сторнується в тому випадку, якщо зміни-лися попередні оцінки, застосовані для визначення суми відшкодування активу з моменту ви-знання останнього збитку від зменшення корисності. У такому випадку балансова вартість активу збільшується до суми його відшкодування. Збільшена балансова вартість активу внаслідок стор-нування збитку від зменшення корисності не повинна перевищувати балансову вартість (за міну-сом амортизації), яку б визначили, якщо збитки від зменшення корисності активу не визнались в попередні роки. Сторнування збитку від зменшення корисності визнається у прибутках та збитках за винятком випадків, коли актив відображається за переоціненою вартістю. У таких випадках сторнування відображається як дооцінка. |
Опис облікової політики щодо оренди |
Визначення того, чи є угода орендою, або чи містить вона ознаки оренди, ґрунтується на аналізі змісту угоди. При цьому на дату початку угоди потрібно встановити, чи залежить її вико-нання від використання конкретного активу або активів, і чи переходить право користування активом у результаті цієї угоди. На початку строку оренди консолідована група Товариства як орендар визнає актив з права використання та орендне зобов'язання щодо оренди терміном бі-льше 12 місяців та з вартістю орендованого активу, що перевищує межу 5,000 доларів за офіцій-ним обмінним курсом НБУ на дату укладання договору.
Консолідована група Товариства , як орендодавець, класифікує оренду як фінансову за наявності таких ознак:
∙ оренда передає орендареві право власності на базовий актив, наприкінці строку оренди;
∙ орендар має можливість придбати базовий актив за ціною, що, як очікується, буде доста-тньо нижчою за справедливу вартість на дату, коли можливість може бути реалізовано, щоб існу-вала обґрунтована впевненість на дату початку дії оренди в тому, що можливість буде реалізо-вано;
∙ строк оренди становить більшу частину строку економічної експлуатації базового активу, навіть якщо право власності не передається;
∙ на дату початку дії оренди теперішня вартість орендних платежів дорівнює принаймні в основному всій справедливій вартості базового активу та
∙ базовий актив має такий спеціалізований характер, що тільки орендар може використо-вувати його, не здійснюючи значних модифікацій.
Вся інша оренда класифікується консолідованою групою Товариства як операційна щодо орендних угод, в яких консолідована група Товариства виступає в якості орендодавця.
Консолідована група Товариства не розрізняє операційну та фінансову оренду за угода-ми, в яких воно виступає в якості орендаря, оскільки МСФЗ 16 передбачає уніфікований облік орендних операцій, в яких Товариство виступає в якості орендаря. |
Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що консолідована група Товарис-тва отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група(вид).
Оцінка запасів здійснюється консолідованою групою Товариства на трьох етапах руху за-пасів у виробничому циклі підприємств:
• при надходженні запасів;
• при вибутті запасів;
• на дату складання фінансової звітності.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартіс-тю. Первісна вартість запасів є собівартістю запасів, яка складається з ціни придбання, суми вві-зного мита та суми інших податків, витрат на транспортування, вартості робіт з навантаження та розвантаження, інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вини придатні для використання у запланованих цілях.
При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку проводити за ме-тодом ФІФО, оцінка вибуття для незавершеного виробництва, напівфабрикатів та готової проду-кції здійснюється за методом середньозваженої собівартості.
На дату балансу в бухгалтерському обліку підприємства запаси відображаються за най-меншою з двох оцінок: за собівартістю чи чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної ді-яльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію.
Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу:
• очікувана ціна їх продажу знизилася;
• продукція (товари) залежалися і не користуються попитом у покупців;
• продукція (товари) частково втратили свою первісну вартість;
• запаси іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
Уцінка вартості запасів здійснюється шляхом створення резерву (забезпечення) знецінен-ня запасів.
Нарахування резерву здійснюється на кінець кожного звітного періоду, виходячи з оцінки чистої вартості реалізації.
Для цілей аналізу наявності знецінення запасів вони поділяються на дві категорії:
категорія 1 – запаси ціни реалізації яких є відносно доступними. Для розрахунку чистої ва-ртості реалізації використовуються найбільш надійні ресурси, які є в наявності на дату оцінки: прайс-листи, тарифи, економічні огляди, дані аукціонів тощо. При цьому враховуються події піс-ля звітної дати, які надають додаткову інформацію про умови, які існували на кінець звітного пе-ріоду. У разі отримання інформації про реалізацію (чи майбутню реалізацію) запасів по ціні нижче собівартості, такі запаси знецінюються до чистої вартості реалізації на дату балансу.
категорія 2 – запаси за якими досить складно знайти у вільному доступі ринкові ціни. Ви-явленням товарно-матеріальних цінностей, що підлягають уцінці за категоріями паливно-мастильних матеріалів, проволоки, заготовки та лому, а також проведенням їх уцінки займаються постійно діючі комісії по оцінці вартості.
Чиста вартість реалізації сировини та матеріалів, які використовуються в процесі вироб-ництва готової продукції, базується на ринковій ціні реалізації цієї готової продукції.
Якщо на дату складання фінансової звітності собівартість запасів перевищує чисту вар-тість реалізації, консолідована група Товариства здійснює знецінення запасів. Знецінення запасів визначається за кожним номенклатурним номером. |
Опис облікової політики щодо основних засобів |
Після первинного визнання за собівартістю основні засоби оцінюються за справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності.
Переоцінка здійснюється достатньо часто для того, щоб уникнути суттєвих розбіжностей між справедливою вартістю переоціненого активу та його балансовою вартістю. При проведенні переоцінки основних засобів, накопичена амортизація елімінується проти первісної вартості об’єкту і така чиста вартість порівнюється із переоціненою вартістю об’єкта.
Збільшення балансової вартості, що виникає внаслідок переоцінки, відноситься до іншого сукупного доходу та накопичується в складі резерву з переоцінки в складі власного капіталу в балансі, за винятком сум, що компенсують зменшення вартості активу, раніше відображеного у прибутках та збитках. В цьому випадку сума збільшення вартості такого активу відображається у прибутках та збитках. Зменшення балансової вартості відображається у звіті про сукупний дохід за винятком випадків, коли зменшення балансової вартості компенсує попередні збільшення ба-лансової вартості цих же активів і відображається через зменшення резерву переоцінки. Дооцінка основних засобів списується на нерозподілений прибуток одночасно з використанням об'єкта ос-новних засобів пропорційно нарахованій амортизації. Після вибуття активу відповідна сума, включена до резерву переоцінки, переноситься до складу нерозподіленого прибутку.
Первісна вартість основного засобу складається з ціни придбання або вартості будівницт-ва, інших прямих витрат для введення активу в експлуатацію, витрат на позики та очікуваних витрат на виведення активу з експлуатації. Ціна купівлі або вартість будівництва основного засо-бу являє собою суму сплачених коштів та справедливу вартість іншої винагороди, понесеної в ході придбання основного засобу.
Об’єкт основних засобів вибуває після його реалізації або коли одержання економічних вигод від його подальшого використання або вибуття не очікується. Прибутки або збитки, що ви-никають у зв’язку з вибуттям активу (розраховані як різниця між чистими надходженнями від ви-буття активу і його балансовою вартістю) включаються до прибутків та збитків за рік у якому ак-тив був знятий з обліку.
Залишкова вартість, строки корисного використання і методи нарахування амортизації ак-тивів аналізуються наприкінці кожного звітного року й коригуються в разі необхідності.
Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом протягом корисного строку використання активу. Амортизація основних засобів розраховується з урахуванням таких термінів корисного використання активів:
Будівлі 5-80 років
Машини та обладнання 3-45 років
Транспортні засоби та інші основні засо-би 3-25 років
Інструменти та інвентар 3-28 років
Інші основні засоби 3-25 років
Витрати на капітальні реконструкції та ремонти складаються з вартості активів, що замі-щують існуючий, або частини активу, витрат на діагностику та огляд. Коли актив або частина ак-тиву, що амортизується окремо, списується та заміщується іншим та, ймовірно, що консолідована група Товариства в подальшому отримуватиме майбутні економічні вигоди від цього активу, то витрати капіталізуються. Якщо частина активу не обліковується як окремий компонент, то для оцінки балансової вартості заміщеного списаного активу використовується вартість активу, що заміщує існуючий. Усі інші витрати з ремонту відносяться до витрат в тому періоді, коли вони фа-ктично понесені. |
Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнається тоді, коли консолідована група Товариства має теперішнє зо-бов’язання (юридичне або конструктивне) внаслідок минулої події, і існує імовірність, що для по-гашення зобов’язання відбудеться вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і сума зобов’язання може бути достовірно оцінена. В разі існування декількох аналогічних зо-бов’язань, імовірність вибуття ресурсів під час розрахунків визнається з урахуванням класу зо-бов’язань загалом. Якщо консолідована група Товариства передбачає отримання відшкодування деякої частини або всіх резервів, наприклад, за договором страхування, відшкодування визна-ється як окремий актив, але тільки в тому випадку, коли отримання відшкодування не підлягає сумніву. Витрати, що стосуються резерву, відображаються у звіті про звіті про прибутки та збитки за вирахуванням відшкодування. Якщо сума резерву розраховується з використанням грошових потоків, визначених для погашення існуючого зобов’язання, його балансова вартість є приведе-ною вартістю таких грошових потоків. |
Опис облікової політики щодо визнання доходу від продажу |
При укладанні контрактів консолідована група Товариства оцінює товари чи послуги, обі-цяні в контракті з замовником, і визначає їх як зобов'язання до виконання, які можуть бути пред-ставлені як:
1) товари чи послуги (або сукупність товарів чи послуг), які є різними;
2) серія окремих товарів або послуг, які є по суті однаковими та мають однакову схему пе-редачі замовнику.
Дохід від реалізації товарів/ послуг визнається коли (або у міру того, як) консолідована група Товариства задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяний товар або послугу клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над та-ким активом.
Консолідована група Товариства передає контроль над товаром або послугою з плином часу, і, отже, задовольняє зобов’язання щодо виконання та визнає дохід з часом, якщо викону-ється один з таких критеріїв:
- клієнт одночасно отримує та споживає вигоди, що надаються консолідованою групою Товариства у процесі виконання;
- виконання консолідованою групою Товариства договору створює або вдосконалює ак-тив (наприклад, незавершене виробництво), який контролюється клієнтом у процесі створення або вдосконалення активу;
- виконання консолідованою групою Товариства договору не створює активу з альтерна-тивним використанням для консолідованої групи Товариства і консолідована група Товариства має юридично обов’язкове право на отримання платежу за виконання, завершене до сьогодні.
У всіх інших випадках дохід визнається в певний момент часу, коли зобов’язання щодо виконання повністю виконано.
Дохід (виручка) консолідованої групи Товариства включає:
- дохід від продажу готової продукції за прямим договорами;
- дохід від продажу готової продукції за договорами комісії;
- дохід пов’язаний з наданням послуг.
Дохід від реалізації визнається в сумі грошової винагороди, на яку консолідована група Товариства очікує мати право в обмін на передачу домовлених товарів чи послуг (задоволення зобов’язань до виконання за контрактом).
Дохід від реалізації визнається у звіті про фінансовий результат за вирахуванням податку на додану вартість, інших непрямих податків і очікуваних знижок (якщо такі пропонуються).
Консолідована група Товариства проводить оцінку своїх доходів за спеціальними критері-ями, за якими визначається, чи вона виступає як принципал або агент.
Процентні доходи визнаються при нарахуванні процентів (з використанням методу ефек-тивного відсотка, який являє собою відповідну ставку, яка застосовується для дисконтування очікуваних майбутніх надходжень грошових коштів протягом очікуваного строку корисної служби фінансового інструменту до балансової вартості фінансового активу). Процентний дохід включа-ється до фінансового доходу у звіті про сукупний дохід. |
Опис облікової політики щодо дочірніх підприємств |
Дочірні підприємства – це підприємства, у яких ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" володіє більше ніж половиною прав голосу або повноваженням визначати фінансову і операційну політику підпри-ємства згідно зі статутом чи договором з метою отримання економічних вигід. Наявність та вплив прав голосу розглядаються при оцінці контролю Товариством над іншим підприємством. В окре-мій фінансовій звітності Товариство відображає інвестиції в дочірні підприємства за методом уча-сті в капіталі. |